Цель форума

Создать платформу для общения лиц, ухаживающих за людьми с деменцией (родственников, соц. Работников), где те смогут делиться своими переживаниями, историями, и рецептами успеха, предоставлять ссылки на полезные статьи, видео или другие сайты по теме деменции.

Правила форума

  • С уважением относитесь друг к другу. Комментарии, содержащие оскорбления, насмешки и брань в адрес других комментаторов будут удалены.
  • Если вы предоставляете ссылки на какие-либо статьи или публикации, пожалуйста, убедитесь в надежности источника. Мы заботимся о том, чтобы информация была максимально достоверной.
  • Помните, вы не одни!
Будь ласка, або Реєстрація , щоб створювати дописи та теми.

Почуття провини. Як із ним впоратись?

Дуже часто, доглядальники стикаються із почуттям провини, коли доглядають хворого родича. Адже догляд може займати увесь час 24 на 7,  без вихідних та свят. Це стає повноцінною роботою. Звісно, такий труд виснажує, ви можете почуватись роздратованими, знесиленими та невиспаними. І тут важливо зрозуміти, що насправді, нікому не під силу здійснювати догляд цілодобово і бути включеним у цей процес на 100%

Ви можете почуватись винними, бо вам здається, що ви живете і робите усе не так, як потрібно, не так, як від вас очікують оточуючі. Пам'ятайте, ви людина, не робот. Ви можете і маєте повне право відчувати увесь спектр емоцій, і злість у тому числі.

У нашій культурі не прийнято звертатись по допомогу, або, як іще кажуть: "виносити сміття з дому", але насправді це перший крок до емоційного вигорання. Ми даємо обіцянку, що "ніколи не віддамо до будинку престарілих", ми кажемо, що будемо завжди дбати. Але коли настає час, що деменція поглинула мозок нашої рідної  людини,і наші сили на межі, часом виникають думки, все ж звернутись у геріатричний заклад. І ви можете почувати провину через це. Відчуття, ніби ви порушили слово, ніби ви слабкі та здались. В такому випадку, потрібно набратись сміливості, та обговорити ваші переживання з деменитним родичем, якшо він, звісно, іще може сприймати таку інформацію. Якщо ж ні, то можна обговорити ваші переживання та думки з іншими членами родини і виявиться, шо насправді, звернутись до геріатричного закладу не така вже і погана ідея.

Якщо ж поділитись емоціями ні з ким, ви завжди можете знайти підтримку та пораду тут, у нас на форумі.

А тепер, найважливіше: як все таки, справлятись із почуттям провини, яке вас охоплює?

Зрозумійте, ви можете якісно дбати про іншого, якщо дбаєте про себе в першу чергу!

Догляд за людиною з деменцією може бути надзвичайно складним! Постарайтесь бути добрішими до себе, адже ви не просили про цю роботу і ви робите все, що вам під силу. Почуття провини, це природньо, і його не завжди можна повністю позбутись, але це почуття не повинно охоплювати вас повністю.

Спробуйте уявити, що було б, якби ролі змінились, як би ви помінялись місцями. Якби ваша рідна людина мусила дбати про вас, що би ви хотіли, щоб вона зробила? Якщо наші життєві умови змінюються нам необхідно навчитись реагувати на них відповідно. Тут нема нічого, постидного.

По-друге, дізнайтесь, яка допомога можлива у вашій місцевості. Ви не зобов'язані нести всю відповідальність самостійно, ніхто не зобов'язаний. Подумайте ось над чим:

Якщо хтось із членів вашої родини, чи можливо, хтось із друзів буде іноді приходити, аби поспілкуватись із дементним, вийти з ним на прогулянку, чи просто разом подивитись якийсь фільм, чи почитати йому газету. Для нього це не буде великою складністю, а для вас це дасть змогу приділити трошки часу собі. Не забувайте, людям важливо бути потрібними, тому просіть про невелику допомогу близьких, їм буде приємно.

Якщо вам потрібно працювати і паралельно здійснювати догляд, ви можете звернутись до керівництва із проханням надати вам додаткову відпустку, або ж спробувати знайти когось, хто міг би здійснювати догляд на час, коли ви працюєте. Повірте, це дійсно полегшить вам життя і в цьому нема нічого осудливого. Це нормально.

Дізнайтесь на яку матеріальну підтримку ви маєте право. На сьогодні законодавство України передбачає оформлення постійного догляду з відповідними соціальними виплатами на догляд за такими категоріями осіб, що потребують догляду: за дітьми-інвалідами віком до 18 років; за інвалідами І групи або особами, які досягли 80-річного віку; за інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії медичного закладу потребують постійного стороннього догляду; та за іншими громадянам похилого віку, інвалідами,  дітьми-інвалідами та хворими,  які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.

Будь ласка, не воюйте самостійно! Не вішайте увесь тягар догляду на власні плечі! Ви не самі у своїй біді! Якщо потрібна допомога, чи підтримка, ви завжди знайдете її тут! Пишіть!